Зроби як для себе

33

Працювала я тут без вихідних пару тижнів і раптом зрозуміла, що мене задолбали найбільше у процесі взаємодії з клієнтами.

Я працюю в копі-центрі. Потік людей досить великий, і кожен третій, якщо не другий, не знає, що йому потрібно. Ні, правда. Ось приходить товариш, подає паспорт і просить зняти копії. Питаю, які потрібні сторінки, а у відповідь — тиша… І очі, як у кота з «Шрека», жалібно і з надією дивляться на мене. Не, ви серйозно вважаєте, що я повинна знати, які копії потрібні вам?

Простіше всього з тими, хто, почухавши гарбузика, махає рукою і каже: «Робіть все сторінки, я потім розберуся». Трохи складніше з тими, хто починає комусь телефонувати, довго-довго з’ясовувати, радитися, за кілька хвилин тупцювати на місці, вголос розмірковуючи про те, що потрібно і що не потрібно копіювати…

Але самий смак — це ті, хто намагається перекласти тягар прийняття рішення на мене. Намагаюся домогтися, що все-таки потрібно скопіювати, і отримую геніальний відповідь: «Зробіть, як там зазвичай все роблять». Найчастіше знімають копії з лицьової сторінки та прописки. На свій страх і ризик роблю «як у всіх», сподіваючись, що людина не прибіжить потім з претензією: «А мені сказали, що у мене не всі копії, і не прийняли документи, дівчина, ну як же так!»

Ще варіант: «А я не знаю, мені в пенсійний фонд (податкову, для вступу на закордонний паспорт) треба». І очікувально дивляться, мабуть, сподіваючись, що я зараз швиденько видам перелік необхідних копій.

Панове, ви, можливо, здивуєтеся, але працівники копі-центрів не бігають у вільний час по всім існуючим інстанціях і не дізнаються, які документи для отримання папірці потрібні. Претензії типу «ну у вас же, напевно, вже робили копії для отримання паспорта, невже ви не знаєте?» не прокотять. Може, й робили, та мені не повідомили, що це саме на паспорт. А може, й повідомили (навіщось), та я не запам’ятала, бо не маю звички забивати голову зайвою інформацією.

От просто цікаво: якщо ви самі не в курсі, що, куди і в якій кількості вам потрібно, звідки це може знати зовсім стороння людина, який вас в перший раз бачить? Чи Не бентежить вас чергу в 5 осіб, набежавшая за той час, поки ви м’ялися, сумнівалися і зображували бурхливу роботу думки? Чи Не простіше підготувати документи заздалегідь, а не шукати їх по декілька хвилин в баулах, а потім ще неспішно перебирати, з сумнівом зважуючи кожен папірець і обдумуючи її важливість для отримання іншої папірці?

Що ж ви так рідко головою-то користуєтеся?