Заради тебе, нелюбима

39


Вночі зателефонував Влад. Владу, як і мені — сорок. У Влада дружина. З жінкою все складно. Ні, це не про любов і навіть не про дружбу, з Владом нас пов’язує виключно ділове співробітництво в минулому. І ще — його звичка інфантильно вважати весь світ своєю сценою. Колись давно Влад мріяв стати актором, не вийшло. Пішов в фотографи. Одружився. Ну, все як у всіх. Дружина була дочкою то авторитету районного масштабу, то чи ще якийсь титулованої шишки, благополучно спочилої в бозі років так багато тому.
І то після сумної церемонії, то трохи раніше або пізніше, Влад зрозумів: дружину не любить, життя — втрачена, кар’єри немає, майбутнього немає, талант — гине. Повідав невдячною публіці про все це, публіка мляво аплодувала. Ну, як мляво. Спочатку мужики Влада шкодували. Плескали по плечу. Співчували. Говорили, що дружина повинна зрозуміти і відпустити. Гарна баба, якщо любить, неодмінно зрозуміє — відпустить. Але чи то сам Влад відпускатися не хотів, тому що від тата дружині багато чого перепало, то дружина йому попалася негарна, любила його неправильно, але роки йшли, і ніякого розлучення не наставало. Влад навчився картинно зітхати, мовляв — страждаю! Живу з нелюбою, виключно мого благородства заради. Чоловіки продовжували його стукати по плечу і співчутливо захоплюватися благородством. Пояснювали: себе губиш, золоті роки втрачаєш, ти, головне, тільки від неї піди, а там — розгуляєшся, подивися, скільки юних і пружних навколо. Зараз подумала, ви знаєте, я ніколи не бачила цю жінку, тільки чула. Шукати Влада в соціалках мені лінь, як фотограф він напевно там є. А в житті з дружиною ніколи не перетиналися, та й навіщо? Зате чула про неї багато разів. Здебільшого ночами. З-за цих нічних дзвінків чоловіки перестали його жаліти і навіть по плечу більше не плескали. Зараз кажуть сухо: — Веде себе як баба. Істеричка. І навіть презирливо кривляться. Це забавно. Тут можна розвинути думку, чому, бажаючи образити або позначити слабкість чоловіка, його порівнюють із жінкою? Але за вікном — темінь, на годиннику — пів на третю ночі і мені лінь. До того ж, крім Влада, є Зіна. Її знаю не так і давно, зіткнулися в ЖЖ, зачепилися мовами. Вона теж живе з нелюбом. Вийшла заміж за молодості, а, коли зрозуміла, що помилка, батьки встали в позу. Мовляв, ми вам квартиру купили, от і живіть тепер, майтесь, як всі нормальні люди живуть. Зиночка що, Зиночка хороша дівчинка, так і залишилася заміжня. Живе зараз, не скаржиться Не любить, але і не скаржиться. Вона жодного разу не зателефонувала мені вночі, хоча знає телефон. І дзвінок від неї буде набагато логічніше, ніж дзвінок від фотографа, який років п’ять тому, а то й більше, робив серію міських пейзажів для путівника. Але саме він, Влад, з надривом і сльозою в голосі, в дві години ночі, нудил в трубку: — Я купив їй обручку! День святого Валентина же. Я купив його, і вранці подарую. Скажу: — «Все заради тебе, нелюба». Нудил і ридав. Я тут, знаєте, що подумала? Слабка стать — це не жінки, ага. Ми, як раз, сильні. Ну і з днем святого Валентина вас.