Три з половиною дюйма дзена

19

Більше року я працювала в салоні стільникового зв’язку. Телефонів за цей час перемацала і продала більш ніж достатньо, тому маю нахабство стверджувати, що трошки в них розбираюся. Після декількох смартфонів на «Симбиане» і «Андроїд» замучилася боротися з глюками і таки купила собі айфон. Природно, не останній — цінова політика «яблука» щодо свіжих моделей мене зовсім не радує. Мета досягнута: у мене є безглючный сенсорний смарт з інтернетом, читалкою та іграшками. І раптово — немає адекватних друзів.

— Айфон? Ти впала в моїх очах!

О боже, я зараз застрелюся від горя. Дорогенька, рік тому ми з тобою вибирали тебе телефон. Зупинилися на моделі, що відповідає твоїм потребам, ти ще місяць пищав від захвату, пам’ятаєш? Хоча як на мене, вона страшна. Так чому ти відмовляєш мені у праві купувати те, що підходить мені?

— Він білий, фу, гламур.

Ага, білий. Я, якщо що, дівчинка і маю право хотіти симпатичний телефон. Так, біленький. А в тебе він чорненький, зате зі стразиками і наклеечкой на спинці. Я тобі хоч щось з цього приводу сказала?

— Ти піддалася рекламі!

Точно. Я кожен день бачу десятки апаратів, маю можливість обирати до посиніння, але якщо я вибрала щось популярне — це точно реклама.

— Ти в мейнстрімі!

Та ну? А по-моєму, це ти в мейнстрімі, а я в дзене.

— (Єхидно.) А ти плівочку на нього вже наклеїла?

Ти не повіриш: я телефон ношу в одній кишені з ключами, ножем, запальничкою та іншим колючим лайном. 200 рублів за ідеальний зовнішній вигляд — це не розлучення, це, блін, зручно.

І моє улюблене:

— Там же все платне!

Ти взагалі в Аппстор хоч раз заглядав? Все, що потрібно в телефоні, безкоштовне. А для більш складних програм у мене є планшет на «Андроїд».

Люди, засуньте свої шаблони подалі. Або відчепіться вже — у мене дзен скоро лопне.