Спектральний аналіз на зубок

40

Я — хімік-спеціаліст. Так написано в моєму дипломі, який я отримала два роки тому. З невідомої мені причини багато родичі і знайомі впевнені, що я вмію візуально розрізняти метали і визначати склади порошків.

— От мені тут порошочек порадили від тарганів на кухні розсипати. Ти скажи, з чого він? Я сама не потравлюсь?
— А пакетик з-під нього покажіть, тіток Січень.

Приносить целофановий пакетик — звичайний, прозорий.

— Ось, — каже, — мені сусідка відсипала.

Порошок з вигляду схожий на борошно. Тітка Варя вичікувально дивиться: видно, я повинна з розумним виглядом цей порошок порастирать між пальцями, понюхати і лизнути, а потім видати повний склад з відсотковим вмістом. І варто мені приїхати додому у відпустку, таких як набігає по п’ять чоловік в день: сказати склад металу, «а то я колечко купила», розшифрувати чергову гримучу суміш від сусідки.

Окремий випадок — хімічні реакції. Це розумне словосполучення рідня вивчила ще на моєму першому курсі. Ще вони знають, що хімічні реакції відбуваються, і при цьому щось виходить. Регулярно телефонують на мій мобільний з такою заявив:

— У мене тут хімічна реакція відбулася, тепер гаром пахне! Поясни, що конкретно сталося.

Я починаю вибивати хоч які-небудь подробиці реакції. Іноді вдається дізнатися, що «було червоне пляма, я на нього спирт налив, а воно почорніло», іноді навіть цього вибити не вдається. Зрозуміло, в таких випадках я розводжу руками і кажу, що нічого по телефону сказати не можу. Родичі одразу ж ображаються: мовляв, ми тебе п’ять років вчили-вчили — і на що вивчили?