Роби як ми, роби краще нас

54

Будуємо будинок, прийшов час робити дах. Ми з чоловіком поки обговорюємо, думаємо, порівнюємо. Зійшлися на тому, що металочерепиця нам обом не дуже підходить по ряду параметрів, один з яких шум, плюс нам обом вона не дуже подобається зовні. Але не прям фу-фу-фу, тому якщо інші варіанти будуть надто дорогими, то фіг з нею, зробимо металочерепицю, живуть же люди. Але остаточно поки не визначилися.

Вчора прийшли гості, обговорюємо будівництво, а у них у всіх металочерепиця. І що тут почалося!

— А я люблю засинати під шум дощу! Робіть металочерепицю, будьте, як я.

ОК, але у тебе над другим поверхом ще є горище, тому шум дощу — це тихий шурхіт, а у нас поверх мансардний, над яким відразу йде дах. До того ж я не люблю, коли зверху довбає, дощ це чи град, для нас тиша дуже важлива. Але тобі на це, схоже, начхати.

— А я взагалі ніяких інших дахів не визнаю, крім металочерепиці, все інше — це кошмар і жахливе потворність.

Ну, взагалі-то, це наш дім, і ми для себе дах вибираємо.

— Ой, а ось у сусіда в альтанці на даху з м’якої покрівлі виріс мох, фу.

Ну так, тільки той сусід не живе в своєму будинку вже кілька років, альтанка та гниє і зиркнула від часу, на неї падають гілки яблунь, і взагалі, це у нього не м’яка покрівля, а ондулін.

— Ну і що, все одно краще металочерепиці нічого немає, робіть металочерепицю, робіть як я!

— Знайомі зробили дах з м’якої покрівлі, і дах став протікати. Зняли, подивилися — там купа дірок від цвяхів, неправильний монтаж, робітники — дурні… Тому робіть металочерепицю, однозначно!

І все в такому дусі.

Так ялинки ж палиці, ми вам, чи що, будинок будуємо?! Вам подобається металочерепиця — так і робіть її собі в своїх будинках. А це наш дім! Захочемо — буде мох або трава, ще і ялинку на дах посадимо, як в Норвегії. І в рот вам всім компот!

І що зробила я, доросла самостійна людина? Висловила їм все це, відстоявши свою думку і межі, мій будинок, в кінці кінців? Ні фіга, я сиділа і чемно слухала, а сама тільки й думала, як не розплакатися, поки вони це все репетували.

Але головна печаль навіть не в цьому. Вранці я стала скаржитися чоловікові, як мене розлютували всі ці поради в дусі «роби як я», а він замість того, щоб відповісти: «Так, люба, вони були неправі», сказав мені: «А че такого?» Навіть поскиглити не дав, обрубав на корню! Добре, що хоч тут можна.