Полетів, але обіцяв повернутися

45

Я купив квартиру давно. Я в цю квартиру прописався, а попередні мешканці з неї виписалися. Куди вирушили попередні мешканці (інша квартира? інше місто? інша країна?), я не знаю.

Здавалося б, що в цій простій ситуації може задолбать? Очевидна відповідь: візити друзів-знайомих попередніх мешканців або кредиторів. Але все виявилося набагато більш несподіваними.

Внадилися до мене ходити візитери з військкомату. Син попередніх, розумієте, мешканців досяг призовного віку, і його активно розшукують. У мене вдома. При цьому логіка у шукачів досить дивна. Заявляються до мене кур’єр з порядком, сержант з кийком і дільничний тільки що не з собакою.

— Ідіть, — спрямовую, — до сусідів.

— А навіщо? — дивується делегація? — наш призовник у сусідів не живе і не прописаний.

— І в мене не живе! І у мене не прописаний! Так якого огірка ви до сусідів ні-ні, а до мене вже другий рік і четверту призовну кампанію шастаете!!!

Скарги, пояснювальні — мовляв, доводжу до вашого відома, що Такий-то Такойтович у мене не проживає і навіть судову заборону візитерів не зупиняє. Доведеться, мабуть, перейти до інших заходів. Ходити у військкомат, скажімо за зарплатою. Вони будуть битися головою об стіну, рвати на собі сорочку, і клястися ніж ні попадя:

— Немає в нас твоєю бухгалтерії! Немає і не було тут твого касира! Немає у нас твоїх грошей!!!

Але я все одно буду приходити. З дільничним. Кожну весну і осінь.