Пластика — фантастика

141

Займаюся стрип-дэнсом. Кому кажу, одразу попереджаю: це не танець на пілоні (в простолюдді — на шесті), і нас не вчать роздягатися. Я пішла на заняття, тому що хочу красиво пластично рухатися і, зрозуміло, стежити за фігурою.

Товариші-дотепники, які жартують: «Так ось хто нам потім танцювати буде»! Ви думаєте, що я повинна впасти до ваших ніг і в захопленні від вашого гумору почати танцювати? Я займаюся цим для себе — ясно? Кожен другий так реагує. «А, ну да, в разі чого без хліба не залишишся, в барах завжди місця є». Твою ж мать! Я не збираюся танцювати в барах! Ще раз доводиться повторювати, що я займаюся тільки для себе.

Від старшого покоління взагалі можна багато цікавого почути. Найменше — рада зайнятися іншими танцями, наприклад, народними. Шановні мої, я з чотирьох років ходила на народні, бальні та естрадні, і зараз хочу танцювати для себе, а не виступати на концертах з ансамблем. Втім, це досить необразливо. Інші ж, зціпивши зуби, вслід сичать: «Сама з себе повію робить». Немає: я вчуся в престижному вузі на «бюджеті», і заробляти гроші буду своєю головою, а не тілом. «Куди тільки батьки дивляться!» А туди і дивляться. Мама з татом цілком адекватно поставилися до вибору своєї 20-річної дочки, знають, чим я займаюся, і нічого не мають проти.

Товариші, позбавляйтеся від стереотипів.