План Андропова з інтеграції Росії в західну цивілізацію

1

План Андропова полягав у конвергенції, інтеграції Росії-СРСР у західну цивілізацію на вигідних Москві умовах. Він вважав, що російська цивілізація не може існувати самостійно, тому поки не пізно, потрібно «перекинути» економіку і домовитися з господарями Заходу. Вступити з Заходом в шлюб за розрахунком, стати важливою частиною західного проекту.

По суті, Андропов йшов по шляху Петра Великого (Романови намагалися вестернизировать, європеїзувати російську еліту, зробити Росію частиною європейської цивілізації; щоправда, проект Романових завершився катастрофою 1917 року, яка взагалі ледь не вбила російську цивілізацію, російську державність та народ). Але перед тим, як почати зближення із Заходом, Андропов хотів провести економічну модернізацію, навести порядок в країні.
Економічна «перебудова» була ключовим елементом програми Андропова. В основі економічної модернізації було відокремлення, відділення всього того, що в СРСР-Росії було конкурентоспроможним, працювало добре, в особливу «нову економіку». В принципі, в СРСР вже з часів Сталіна формувалася «паралельна Росія» — казковий світ майбутнього. Так, «кращий керівник» XX століття Л. Берія вже створив атомну, ракетну і електронну «корпорацію», працівники якої отримували високу зарплату і добре забезпечувалися. Надалі цю справу продовжили. За Брежнєва і Андропова це була «оборонка» — військово-промисловий комплекс, «закриті міста», академмістечку, НДІ і КБ, біотехнологічні центри, Міністерство середнього машинобудування СРСР (Мінсередмаш СРСР) – атомна галузь промисловості, космічна галузь і т. д. У період існування радянської цивілізації саме в цих галузях і центрах сформувався справжній «зародок» майбутньої надцивілізації, новітні технології, здатні зробити Росію передовою державою, яка обігнала інший світ на десятиліття.
На основі цих передових центрів, конструкторських бюро, інститутів, галузей планувалося сформувати високотехнологічні корпорації, які з допомогою спецслужб СРСР, повинні були зайняти міцні позиції на світовому ринку. Таким чином, радянські (російські) корпорації ставали помітною частиною світової системи, яка створювалася на основі західного проекту розвитку. Наші корпорації повинні були створити відділення в третіх країнах. У підсумку з’являлася країна-корпорація. Люди ж працюють в «новій економіці» СРСР-Росії повинні були отримувати високі зарплати і доступ до матеріальних благ, формуючи шар «нової еліти» (по суті, буржуазії, середнього класу).
Разленившихся ж при Брежнєві, в епоху «великої угоди» радянських громадян Андропов хотів дисциплінувати, відновити порядок, пов’язати рівень зарплати з продуктивністю праці. У певному сенсі це була нова спроба ввести «опричнину» Івана Грозного на новому витку історії. З поділом країни на земщину і опричнину. В земщине залишалися старі порядки, а опричнина ставала ядром «нової держави», яке увібрало в себе всі найбільш економічно розвинені міста і землі. Опричнина підпорядковувалася особисто царю і була вільна від старих удельно-вотчинних, князівсько-боярських традицій. Опричнина як зразок «держави майбутнього повинна була розвиватися, рости і в підсумку охопити всю руську землю. Івану Грозному в силу різних причин (кадрове питання, війна, опір еліти і т. д.) ця спроба не вдалася. Виснаження Русі і протистояння елітарних кланів в результаті викликало Смуту.
Петро та інші Романови змогли європеїзувати еліту, створили «європейську державу», яке, по суті, паразитировало на решті Росії, харчувалося її соками і дивилося на Європу. Але інша Росія залишилася в патріархальному минулому. В результаті невідповідність цивілізаційної матриці російської цивілізації і західного проекту еліти призвели до катастрофи 1917-1920 рр., до нової російської смути. Росія ледь не загинула. Її врятував тільки радянський проект, який увібрав в себе кращі початку російського цивілізаційного проекту.
Андропов ж вирішив спрацювати на незмірно більш високому технологічному, науковому та економічному рівні. Радянська цивілізація створила потужний науково-технологічний, освітній і господарський базис, який, як здавалося, дозволить Росії стати повноправною частиною західного проекту, ядра капіталістичної системи, а не його напівколоніальної периферією, як велика частина решти світу.
У 1983 році Андропов доручив Горбачову і Рижкову почати підготовку економічної реформи. Фактично план кардинальної «перебудови» промисловості і всього народного господарства почали готувати ще за Андропова. Виробляється т. н. стратегія прискорення. Планувалося провести масовану модернізацію виробництва, переведення підприємств і організацій на госпрозрахунок, автоматизацію виробництва. Багато уваги приділялося інтенсифікації виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, посилення відповідальності кадрів, організованості і дисципліни і т. д. Таким чином, при Андропові готувалася кардинальна перебудова всього господарства СРСР.
Очевидно, що в цей же період складаються таємні зв’язки між верхівкою СРСР і господарями Заходу. У 1967 році Андропов очолив КДБ, в 1968 році виникає Римський клуб – міжнародна організація, що об’єднує представників світової політичної, фінансової, культурної і наукової еліти. По суті, це один з головних «мозкових центрів» світової мафії, правлячої на Заході контролює більшу частину планети.
Римський клуб був тісно пов’язаний і з іншими провідними центрами складного «світового уряду» — Бильдербергским клубом, Тристоронньої комісією, Королівським інститутом міжнародних відносин Великобританії, Радою з міжнародних відносин в США. Також клуб тісно взаємодіяв з провідними дослідницькими центрами Западами, «мозковими центрами», створюваного нового світового порядку – Стендфордському і Єльським університетами, Гуверовским інститутом в США. Таким чином, за Римським клубом стояли справжні господарі Заходу, люди реально керують розвитком світу.
По суті, Римський клуб став одним з інструментів управління новітньою історією, перемикання суспільства на нову стадію розвитку. Господарі Заходу в цей період намагаються зупинити науково-технічний прогрес (зокрема, згортаються грандіозні космічні програми), консервувати соціальні перетворення, так як все це ставило під загрозу багатотисячолітній план «архітекторів-каменярів» по формуванню кастової рабовласницької цивілізації в планетарному масштабі. Науково-технічна революція і розвиток соціалістичного суспільства вели до розвитку людини, її творчого, творчого потенціалу. А господарям Заходу потрібен ідеальні раб-споживач, слухняний і легко керований. Новітні ж технології, включаючи довголіття, повинні бути доступні лише глобальної еліти.
Господарі Заходу, глобальна мафія злякалася появи радянського проекту. Радянська (російська) цивілізація з її суспільством знання, служіння і збудування стала реальною альтернативою рабовласницького суспільства споживання, суспільства рабовласників і рабів, товариства знищення і самознищення.
Силою («хрестовим походом» Гітлера) придушити Радянський Союз не вдалося. Тоді Захід розв’язав третю світову війну – «холодну», інформаційну. Захід вів інформаційну, ідеологічну, економічну, таємну війну проти СРСР. Одночасно глобальна мафія стала готувати «перезавантаження» самої західної цивілізації. Господарі Заходу розуміли, що їхній проект привів світ до безвиході, за яким глобальна катастрофа. Що необхідно «перезавантажити» проект «нового світового порядку» (рабовласницької цивілізації), щоб створити стійкий порядок і самим не загинути. Тому на Заході починається кампанія залякування. Мовляв, людство відкрило ящик Пандори з розвитком нових технологій, що призвело до неконтрольованого приросту населення, енергетичним кризам, нестачі ресурсів, екологічної катастрофи, загрозу атомної війни, застосування зброї масового ураження і багатьох інших лих.
Дано чіткий прогноз, що при наявних темпах зростання населення планети, зростання споживання людство підійде до жорсткого кризи на рубежі 2030-2050 рр Глобальна мафія всерйоз замислюється про власне виживання в умовах неминучого системної кризи. У підсумку господарі Заходу і більшої частини світу, не бажаючи змінювати загальну концепцію життєустрою – порочну, несправедливу (в поняттях християнства – сатанинську), приходять до висновку, що для власного виживання і збереження елітарного статусу і надспоживання, необхідно знищити більшу частину населення планети. Знищити фізично винищити. Ці плани відверто озвучив ще Гітлер та його поплічники, які бажають знищити «расово неповноцінних», «недолюдей», щоб створити «життєвий простір» для «обраних».
Таким чином, глобальна мафія усвідомила, що людство підійшло до порогу глобального биосферно-екологічної кризи. Криза викликана помилками в управлінні людьми і суспільства в цілому, як наслідок помилково обраного шляху розвитку усього людства в рамках несправедливою аморальною концепції життєустрою, де панують деградационно-паразитичні потреби «еліти», що розбещує все суспільство і людство. Однак глобальна еліта не бажає змінювати свою психіку, морально змінитися, йти по шляху створення справедливого світового порядку, де люди живуть у злагоді з Богом, Законами Світобудови і Природою.
Тому господарі Заходу починають «перезавантаження матриці», щоб знизити помилки управління, але при цьому нічого не змінюючи в самій несправедливою концепції розвитку і породженої нею порочної культури. В основі плану: скорочення споживання ресурсів за рахунок скорочення населення планети (з 7 млрд. до 2-3 млрд., або навіть декількох сотень мільйонів осіб) шляхом перманентних війн, революцій, повстань, конфліктів, голоду, хвороб, наркотиків, алкоголю, руйнування репродуктивних здібностей людини і т. д. При цьому паразитичні сверхпотребности «еліти» зберігаються, а демографічно обумовлені потреби решти народонаселення планети скорочуються. Зокрема, звідси і різке скорочення середнього класу на заході, він більше не потрібен, як «вітрина капіталізму». Що в свою чергу веде до бунтів і революцій населення, які звикла споживати по більш високим стандартам. А конфлікти використовуються для руйнування і переформатування колишньої картини світу, «перезавантаження матриці». Тобто всі нинішні заворушення, бунти і повстання в тій же Європі через ліберально-людожерською політики влади або міграційного кризи, або попередні «кольорові революції» і «арабська весна» — це все запрограмовано і частина загального плану.
Частина загального плану також є: перерозподіл ресурсів на користь глобальної еліти (багаті багатіють, а бідні бідніють); консервація частини ресурсів, відновлення екології; виключення можливості глобальної катастрофи шляхом скорочення ядерного, хімічного і біологічного арсеналів, контролю технологій, особливо атомної галузі і т. д.
Тобто «новий світовий порядок» — це несправедлива, хибна концепція управління, відмова від творчого розвитку, перетворення людини і навколишнього світу, закріплення і стабілізація існуючого стану вигідного глобальної еліти. Це була не та райдужна конвергенція, якій спокусилися радянські інтелектуали, яка повинна була об’єднати економічні можливості капіталістичної системи і переваги соціалізму в справі розвитку творчих здібностей людини. Західні ж «каменярі» вважали, що існує вроджене і непереборне нерівність людей, нерівність доходить до расизму і поділу людей на касти панів-обраних» і «двоногих знарядь-споживачів». Соціалістичний світ західні хижаки, після «спокушання», планували розчленувати і пограбувати, зробити колоніальної периферією західного світу.
Інтелектуали Римського клубу підвели наукову основу під необхідність відмови від наукового прогресу, розвитку творчих здібностей людини. Вони обґрунтували необхідність жертви значної частини населення планети для того, щоб інші могли вижити. Вони були ідеологами поділу людей на дві нерівні частини: касти «обраних», надбагатих панів, які визначають долю інших людей (рентабельне населення) і раби-споживачі (нерентабельне населення, ті, хто не вписався в ринок). Тут вычленили з людства спочатку «золотий мільярд» (ядро капіталістичної системи), а потім і «платинові» 100 мільйонів. Так були закладені основи нинішньої глобалізації, створення «цифрового-електронного концтабору». Заплановано фізичне знищення більшої частини людства, тотальний геноцид людей в ім’я збереження паразитичного надспоживання «обраних».
У Москві відразу оцінили Римський клуб як можливого партнера по переговорах і співробітництва в майбутньому світі. Тому труди клубу одразу ж публікували в СРСР, у тому числі і в популярній пресі. По роботах клубу проводилися спеціальні наради і обговорення. Цікаво, що в умовах «холодної війни», інформаційно-ідеологічного протистояння радянським вченим дозволили підтримувати тісний контакт з Римським клубом брати участь у його роботі. Разом з Римським клубом було створено перше спільне гуманітарне дослідна установа – Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (в Австрії). З боку СРСР засновником виступив Всесоюзний інститут системного аналізу на чолі з академіком Д. Гвішіані, членом Римського клубу і одним з найближчих консультантів Юрія Андропова. Цей австрійський Інститут міжнародного прикладного аналізу зіграє в подальшому значну роль у підготовці «реформаторів» (руйнівників) початку 90-х років. У 1989 році в СРСР була створена Асоціація сприяння Римському клубові.
Канали зближення радянського керівництва і КДБ СРСР з глобальною елітою не були обмежені Римським клубом. Так, за особистою вказівкою Андропова був створений таємниці канал для переговорів з західнонімецької елітою, передусім з В. Брандтом. Інший канал пов’язував Кремль з держсекретарем США Р. Кіссінджером.
Таким чином, налагоджуючи таємні і видимі зв’язку з реальними господарями Заходу, що стоять над владою національних держав, над міжнародними політичними і фінансовими інститутами, Андропов намагався втілити свій план конвергенції, зближення із західним світом. Він сподівався укласти угоду з господарями Заходу і тим самим створити основу для майбутнього світового порядку. Учасники цієї угоди повинні були визнати кілька сфер національних інтересів (модель багатополюсного світу) і розділ світу між цими сферами. У результаті виходила нова політична система, яка повинна була змінити Ялтинсько-Потсдамську систему.
При цьому Москва (радянська верхівка) в обмін на входження в ядро західної цивілізації, клуб великих держав, правлячих світом, погоджувалася на зближення двох систем, створення світу, де будуть поєднуватися елементи соціалізму і капіталізму.