Перший російський іноземну позику пішов на війну

157

До Катерини II російське держава при підготовці і веденні війни розраховував тільки на внутрішні фінансові ресурси. Імператриця стала першим правителем Росії, хто посів на війну грошей за кордоном, якщо не вважати провального епізоду 1618 року з невдалим позикою Михайла Романова у британської корони.

Економіка Росії працювала на межі перенапруги, а гроші на війну з турками потрібні були чималі. Можливості і ресурси були практично вичерпані. Так, саме для фінансування війни Катерина ввела в російський оборот асигнації (паперові гроші) замість золотої і срібної монети. «Паперова» емісія практично нічого не коштувала скарбниці, а дозволяла підтримувати економічну активність держави і робити закупівлі усередині країни в інтересах війська. Асигнації мали ходіння тільки в межах російських кордонів, а потрібні були монети в дорогоцінних металах для постачання експедиційного корпусу провізією і боєприпасами. Були збільшені податки на 20%. Ще підвищувати податки було небезпечно з точки зору політичних та економічних ризиків.
Крім того, був задуманий небачений раніше маневр — для удару по туркам з тилу військове командування хотіло перекинути флот з Балтійського в Середземне море, п’ять ескадр. Без золотої монети флот не було забезпечити всім необхідним. Якщо робити це на свої, такий відтік золота і срібла за кордон похитне всю російську економіку.
Розпродавати скарби корони було немислимо з точки зору престижу, та й навряд чи б вдалося виручити необхідні суми, зате ганьби не оберешся.
Вирішено було зайняти монету за кордоном. Вибрали Голландію. Золотий голландський гульден був універсальним засобом платежу, йому були раді на всіх широтах і меридіанах. Голландія була найбагатшою державою того часу, при цьому тримала нейтралітет, що теж було важливо. Швейцарія як світовий фінансовий центр тоді ще не існувала.
Первый российский иностранный заём ушёл на войну
Втім, дебати і дискусії по темі були дуже гарячі, поки Катерина Друга не прийняла остаточне рішення.
І ось 2 квітня 1769 року виходить імператорський указ про зовнішнє запозичення у голландських банкірів. Переговори про позику довірили голландським ж фінансистам, братам де Кошторисів. Нагородою була комісія у 8% і титул баронів. Куратором від Російської імперії виступав посол граф Олексій Мусін-Пушкін.
Позика розміщували у вигляді облігаційної позики, номінал облігації — 500 тис. гульденів. Кожна облігація містила особистий підпис президента Військової колегії графа Захара Чернишова, віце-канцлера князя Олександра Голіцина і генерального прокурора князя Олександра В’яземського.
В якості застави під забезпечення облігаційних виплат Російська імперія надала митні збори з ряду міст Прибалтики. Обсяг позики запланований чималий — 7,5 млн гульденів на десять років під 5%. Фізично це було більше 2,5 тонн золота.
Голландці були обережними, спочатку вдалося продати цінних паперів на 4 млн гульденів. Перемоги російської зброї при Кагулі і Чесмі підігріли позитивні очікування інвесторів і облігацій купили ще на 6 мільйонів гульденів.
За мирним договором 1774 року турки виплачували чималу контрибуцію, до Росії відходили Крим і Кубань. Перший транш в 1 мільйон рублів, виплачений турками, прямо із Стамбула вирушив у Антверпен, так звеліла матінка – імператриця. За підсумками двох російсько-турецьких війн (1768-1774 і 1787-1792 років) османи сплатили 4,5 млн рублів контрибуції. Росія приросла ще й Азовом, Кабардой, землями між південним Бугом і Дніпром.
Первый российский иностранный заём ушёл на войну
Зобов’язання за голландським облігаціями Росія виконала з усією ретельністю, що створило позитивну кредитну історію зовнішніх позик, ніж країна неодноразово потім користувалася. Останні іноземні позики Росія отримала перед Першою світовою війною. Від зобов’язань за ним і відмовилися більшовики, прийшовши до влади в 1917 році.
Ситуація врегулювалася тільки у другій половині дев’яностих, при президенті Єльцині. Російська Федерація оголосила себе правонаступницею не тільки СРСР, але й Російської імперії, до неї відійшли борги і зобов’язання імператорського уряду, як і зарубіжні дореволюційні активи. Французьким власникам російських імператорських облігацій виплатили $400 млн, що було визнано остаточним розрахунком. Правда, кілька років тому якісь французи спробували було вимагати з Росії все по тим же облігаціями ще 1,5 млрд євро, але суди, спираючись на укладену угоду між російським і французьким державами, відмовили в позові.