Остання крапля дьогтю

22

Працюю одним з двох маркетологів у регіональній IT-компанії, штат приблизно 50 осіб. В моїх прямі обов’язки — організація туйовій хучи заходів, як зовнішніх (семінари, круглі столи), так і внутрішніх (корпоративи, ага). Доходить до п’яти-шести за місяць.

Заходи — це величезна робота сама по собі. Замовити приміщення, обладнання та їжу, набрати аудиторію, стежити, щоб все було чікі-пуки, на виході народ опитати, дізнатися, чи все сподобалося. Потім ще новину написати і в тирнет викласти.

З внутрішніми ще крутіше. Треба обов’язково народ веселити: сценки ставити (і сценарій написати, і зіграти), конкурси придумувати. І все самі, самі. Грошей на запрошених організаторів ніхто ні копійки не дасть.

А крім заходів є пошук сувенірки, обов’язково самої мегакреативной, але мегадешевой, розробка макетів листівок-буклетів, наповнення трьох сайтів і чотирьох груп в соцмережах, замовлення новорічних подарунків для клієнтів і співробітників і сортування цих подарунків по пакетиках, написання незліченних привітань-запрошень, випуск інформаційної щомісячної розсилки клієнтам та щоквартального журналу для співробітників, придумування акцій для просування різних послуг і проведення конкурсів серед співробітників, красиве оформлення різних папірців для менеджера по персоналу та комерційного відділу, поїздки до дітям-інвалідам з подарунками від імені компанії кожні три місяці, написання статей про компанії в інтернет-ЗМІ, аналіз якості, розробка всяких внутрішніх кодексів та презентацій, виконання нагальних бзік не завжди адекватного керівництва («А давайте на сходах гірлянду з кульок повісимо! Тільки я грошей не дам, кульки у нас є, самі скрутіть!») і ще купа всякої всячини. Роботи чимало, а для більш ніж скромною (навіть в рамках компанії) зарплати — так і зовсім обсяг непомірний. Але задолбали мене навіть не це. Навіть цікаво, коли така двіжуха.

Щоб життя медом не здавалася, я ще й сиджу в адміністратора. Зустрічаю гостей, відповідаю на вхідні дзвінки. «Маркетинг ж у нас нічим не зайнятий»… А з наступного тижня я ще й повинна буду працювати до 18:30 (хоча офіційний робочий день у компанії до 18, а в договорі взагалі 17 прописано). «А то клієнти після 18 дзвонять, а у нас офіс ніби вимер».

Остання крапля. Задовбали. Звільняюся.