Не обдуриш — не продаси

36

Привіт автору історії «На місці розберетеся»! Я вас дуже розумію і хочу зі свого боку вибачитися і розповісти, навіщо ми так робимо.

Була справа, я працювала в одному великому і популярному магазині одягу. Продавець я чесний, працювати з людьми мені дуже подобалося. Подобалося й те, що я розповідала людям про якісний товар і вони приходили ще, так як товар Екшн сно був якісним. Тобто мені не доводилося брехати, що «так, це натуральне хутро», коли насправді це була китайська синтетика.

Все мені сподобалося в цьому магазині — і задоволені покупці, і хороша зарплата, і одяг, яку ми теж носили. Було лише одне «але». Якщо дзвонив покупець і запитував, наприклад, шерсть єдинорога, ми зобов’язані були говорити «так, є» самим переконливим голосом. У нашому магазині не було слова «ні». За кожне «ні» ми отримували розбір польотів. А розраховане це було на те, що раз вже приїхав і витратив свій час, то він може взяти і блакитне плаття 44-го розміру, замість шуканого чорного 52-го.

Повірте, мені до цих пір соромно перед моїми покупцями, які телефонували адміністратора, а той стверджував, що така модель є. Я не знаю, як з цим боротися, може, підписати якусь всесвітню петицію проти таких шахраїв? В моїх мріях, звичайно, потрібно записувати таку розмову і йти в суд. Але це спрацює тільки в іншому, вигаданому мною ідеальному світі.

Всім добра і чесних адміністраторів магазинів.