Не купив, так роздрукуй

36

Тут часто відповідають, може, і на мою задолбашку знайдеться відповідь. Мене дико задовбали вчителя літератури в наших школах.

Уявіть собі: маленьке місто, де є дві школи та одна міська бібліотека. У дітей за програмою йдуть різноманітні твори, які в підручнику, само собою, урізані. І ось тут починається моя задолбашка.

Вчитель, щоб виконати обов’язок освіти, говорить: «Читаємо і приносимо повний варіант книги!» У шкільній та міській бібліотеках встигнути взяти ці книги, якщо вони там є, просто нереально. У знайомих теж не все і не завжди знайдеться, а якщо їх діти теж зараз проходять даного автора, то логічно, що книгу позичити тобі не зможуть. У книжковому магазині книги коштують дуже дорого, та і не бачу я сенсу віддавати гроші за твір, який буде прочитано один раз.

Напрошується логічне рішення — завантажити книгу з інтернету. Окрема задолбашка пов’язана з тим, що книги Тургенєва, Пушкіна, Лермонтова і т. д. закриті у зв’язку з вимогою правовласника. Але все-таки ми знаходимо книги, завантажуємо, заливаємо в електронну читалку і читаємо. І ось кульмінація: дитина приходить з двійкою з-за того, що на урок не можна приносити книгу на електронному носії. Та якогось японського городового! З-за того, що твір в цифровому форматі, воно якось змінилося? Це електронна читалка, найпростіша, там немає іграшок, там тільки книги.

Йду розбиратися до вчителя і чую чудову фразу: «Це псує стосунки в класі, так як багато шукали і купили книгу, а ви завантажили. Завантажили — так роздрукуйте». Ось якого дідька я повинна йти купувати картриджі і папір? Та ви взагалі уявляєте, скільки потрібно паперу, щоб роздрукувати, наприклад, «Злочин і покарання»? Ми не можемо собі дозволити роздруковувати те, що із-за дорожнечі і подальшої непотрібності не стали купувати.

Задовбали таким літературним освітою!