Не будіть в мені звіра

165

Ми з дружиною дуже любимо тварин. Є кіт, папуга і… два акваріума. Акваріумістика — це моє хобі, яким я захворів пару років тому, з акваріумами доглядаю я сам.

Весь догляд намагаюся зЕкшн снювати особисто, у виняткових випадках довіряючи щось дружині, після ретельного інструктажу та пояснення причин, чому потрібно робити саме так, а не інакше. Я багато чого пройшов. Невдачі. Розчарування. Витрачав час і гроші. Багато чого довелося навчитися. І я люблю своїх риб, равликів, прісноводних креветок. Я доклав багато сил, щоб ці маленькі безмовні істоти відчували себе добре. Жили, а не виживали. Для мене це такі ж члени сім’ї, дружина і діти.

А що задолбали? Люди, які приходять в гості.

Хресний однією з моїх дочок. Розумний, добрий мужик. Кожен раз обіцяє прийти з вудками. Раз. Інший. Третій. Не смішно вже. На четвертий я сказав, що візьму свою двостволку, прийду до нього в гості і влаштую сафарі на кота, а вже після зроблю з трофейної животинки шашлик. Образився чомусь…

А вже варто побачити бідного калабарского каламоихта… Особливо представникам старшого покоління:

— Фу, гидота!

— Аааааааа! Змеяяяяяяяя!!!

— Негайно викинь цю гидоту!

Так ось. Втомився пояснювати, що ніяка це не змія. Це риба. Правда, риба. Чесно, риба. Точно риба. І продавець мене не обдурив. Риба, вам говорять. Тільки дуже давня. І мені неприємно, коли мого улюбленця називають мерзотою. Викинути? Собаку свою викинь! Ах, це зовсім інше? Образилися чомусь…

Так от, якщо ще хоч хтось запропонує когось з моїх водних вихованців засмажити, посолити, ужити під пиво чи, тим паче, викинути — я поведу себе вкрай неадекватно. Незважаючи на вік і родинні зв’язки. Дістало!