На полювання їхати — собак годувати

236

У мене чудова, найкраща у світі дружина. Але є у неї одна якість, яка мене просто виводить з себе.

Ми вирішуємо щось зробити, кудись поїхати. Намічаємо, у скільки треба виїхати, щоб встигнути. У призначений час я і дитина, одягнені, чекаємо нашу маму.

І тут вона раптом починає робити якусь справу, про яке до цього взагалі не йшлося. Справа затягується. Ми, одягнені і в передчутті поїздки, сидимо і чекаємо… А дружина, ніби не помічаючи, спокійно займається своїм ділом.

Пару раз траплялося, що ми нікуди не їхали, тому що це просто вже не мало сенсу. Каток, басейн, музей — всі працюють в певні години, і їм без різниці, чому саме ми не встигаємо.

Зрозуміло, після таких випадків я почав нервувати кожен раз, коли таке траплялося. І намагався донести до дружини думка, що ми запізнюємося, а справу можна зробити і потім. Зрештою, ще за п’ять хвилин до цього вона і не думала це діло робити. Інакше вона б його, напевно, почала раніше, так адже? Розумні люди так роблять? Якщо ж вона заздалегідь планувала зробити його саме рівно в момент виходу з дому та не розрахувала, скільки це часу займе, то, напевно, можна було б отримати з цього якийсь урок? Ну нерозумно ж повторювати свою власну помилку раз за разом, та ще й сердитися на того, хто намагається тобі її пояснити.

На жаль, нічого не допомагає. Кожен раз «я повинна це зробити саме зараз, і я не винна, що так довго». Та яка взагалі різниця: хто винен? Ну неможливо фізично зробити «за п’ять хвилин», що займає 20. Аж ніяк. А в результаті страждає вся родина.

І, якщо ви думаєте, що я не намагався, просто призначати вихід, скажімо, на півгодини раніше, то помиляєтеся. Дружина примудряється в цьому випадку знайти роботу на сорок хвилин. «Нам же ще не скоро виїжджати», — ага.

Що з цим робити я не знаю, задолбали мене це дуже.