Літопис перших панків на руїнах СРСР.

14


«Скільки треба панків, що б вкрутити лампочку? Троє. Один буде вкручувати, двоє інших будуть його лаяти, що він продався системі». Подібні речі сьогодні у мене можуть викликати посмішку. У ніжному ж підлітковому віці було не до посмішок. Наслухавшись творчості Єгора Лєтова і «Sex Pistols» молоді люди всерйоз думали, що выбривая ірокези борються з системою.
Жартую. Ніхто так не думав. Чи думав? І що ж все-таки це було? Що б відповісти на ці питання потрібно відкотитися в історію. І тут, як не крути, ми зіткнемося в Прибалтику.
Знаєте адже усталені кліше, що наша батьківщина – СРСР? Але СРСР у Вільнюсі і СРСР у Воркуті зовсім не одне і те ж. Прибалтика дуже сильно відрізнялася від всієї іншої країни і природно музична культура тут була зовсім іншою. Дивіться, який зворушливий знімок. Все ж застали такі електрички.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Власне і заголовне фото зроблено в Талине в 1989 році. Нічого подібного не було тоді за межами Прибалтики.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Прибалтику іноді іменують вітриною СРСР. Мовляв, там і жили багатше, і дихалось вільніше. Все це питання дискусійні. Але те, що суспільство в Прибалтиці було терпиміше, ніж по всій решті країні точно. У всякому разі, аналогічних знімків з інших міст знайти, майже не вдасться.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Звичайно, не все там ходили з ірокезами. Були там і такі молоді люди. Швидше навіть з ірокезами ходило меншість.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Але панками першопрохідцями в Країні Рад точно були молоді люди з Вільнюса або Таліна.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Ну а вже до кінця 80-х гребінці там розплодилися в неймовірних кількостях.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Я досить багато бачив фотографій неформалів Москви і Пітера кінця 80-х. Ще більше я читав чиїхось спогадів. Але при всій повазі до жителям наших двох мегаполісів варто визнати, що панки в ту пору в Росії виглядали скоріше як-то так. Не знаю, де саме зроблений цей знімок. Можливо навіть, що це початок 90-х. Але він дуже схожий на інші фотографії кінця 80-х.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Напевно, логічно буде сказати, що перша хвиля панків у Росії припала на кінець 80-х і перші роки 90-х. І з моєї точки зору це були дійсно небезпечні хлопці. Панки першої хвилі жили поза якихось суспільних догм і норм. Природно був присутній і дрібний кримінал. Загалом-то, панк на той момент це був дійсно елемент не вписується нікуди. Радикальні, злі і зухвалі.
Повертаючись до питань, поставлених мною на самому початку, я б сказав, що справа була не в руйнуванні системи. Мало хто вірив в 89 році, що СРСР припинить своє існування. Тут скоріше справа в тому, що люди свідомо ставали антисоціальними елементами, і для багатьох це не було грою. Не можна було сьогодні виголити ірокез, а завтра одягнути костюм і потопати в НДІ. Звідси і всі ці татуювання на обличчі. Звичайно, всяке бувало, адже всі люди різні, але в цілому панки вибирали життя в андеграунді назавжди.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Виглядали ж панки в ту пору як-то так. Знімок зроблений у так званій трубі на «Пушкінській». Тобто в переході до метро. 1991 рік Москва.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Ну а ось вже і перші хлопці носили ірокези в столиці.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Перед підготовкою цієї збірки знімків я досить багато читав спогадів старих неформалів. Мені дуже запам’яталася фраза одного з них: «Фуфла не терпіли. Програв у карти – набивай татуювання». Це дуже показовий коментар. І коріння його варто шукати в тюремному середовищі. Адже це пішло звідти «Картковий борг – святе». Знову ж таки цікавий і сам момент, що панки грали в карти, та ще й на татуювання. Звичайно, на підставі цього не варто робити висновок, що всі поголовно сиділи і різалися в азартні ігри. Але це такий штрих до портрета.
Летопись первых панков на руинах СССР.
На жаль, ніхто досі так і не зміг проаналізувати історію всього руху в цілому. Єдина відома мені спроба зняти документальне кіно лежить тут. На жаль, але кіно вийшло дуже блідим і непереконливим. Там розглядають лише невеликий зріз однієї локальної тусовки. Це з одного боку, а з іншого критикувати щось легко. Зробити щось самому куди складніше. У всякому разі, невеликий документ епохи ми маємо і це добре.
Я сподіваюся, що знайдеться людина, яка спробує підняти якісь архівні фотографії, опитає ще живих очевидців і зробить свій гарний фільм. Розширену версію так сказати. Тема благодатна. Ну, або напише хорошу, важку книгу. Правда на це залишається не так вже й багато часу. Читаючи топіки у відповідних спільнотах, я звернув увагу на розмови в дусі – «А він тобі вже не відповість. Все». При цьому варто враховувати, що багато померло ще в 90-е.
На знімку ж імовірно хтось Жук. 1992 рік. Ніби як перший чоловік, який проколов собі ніс в Москві. До речі не треба сприймати все, що я тут пишу як істину. Даних не так-то вже й багато у мене.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Це знімок з концерту імовірно 1992 року. На сцені начебто «Монгол Шуудан».
Летопись первых панков на руинах СССР.
Знову 1992 рік. Нічого особливого. Просто людина дихає клеєм. Судячи з усього, фотографію робив журналіст. Якість боляче вже хороше.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Це я так думаю з того ж фотосету знімок. Панки, які жили в сквоті десь в центрі Москви.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Явно кадр з тієї ж квартири. Не сумніваюся, що в архівах деяких наших газет і журналів лежать пачки фотографій тієї епохи. За спогадами досвідчених передовиків багато з них позували зі шприцами перед журналістами. У шприцах часто була звичайна вода. Однак це ніяк не скасовує того, що тут же поруч з Арбатом на Луб’янці торгували Салутаном і Кетаміном. Знову ж ніяк ця тема в нас ніде толком не відображено. Ну, хіба що Баян Ширянов залишив пам’ятник у літературі під вивіскою «Низжий Пілотаж».
Між тим матеріал там дуже благодатний. Про наркотики Москви і Пітера того часу можна було зробити важку книгу або хороше документальне кіно. На центральних каналах як я розумію зараз подібні теми не прийнято піднімати, але закривши очі, не змусиш історію зникнути.
Летопись первых панков на руинах СССР.
1993 рік. Судячи з підписів до знімків, це якась Карина і Арзано. Дуже небезпечні дами першої хвилі арбатских панків. Про Карину не знаю нічого. А Арзано кілька років тому померла. Підсумок сумний. Фактично вона спилася.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Ще панки з 1993 року.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Це вже пішов 1994 рік.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Як я розумію ці знімки вже середини 90-х.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Природно багатьох людей з цих фотографій вже немає в живих.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
До 1995 року склад тусовки природно змінився. Хоча частина старої гвардії все так само жила на Арбаті. Тут ще цікавий момент, що існувало кілька місць, де збиралися панки. І панки з Арбата це зовсім не те, що панки, які мешкали в бункері у Лимонова. Плюс своя тема була в Підмосков’ї, на Китай-Місті, і природно у всяких місцях типу Мар’їно або Медведково.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Знімок 1995 року. Біля кінотеатру «Байконур».
Летопись первых панков на руинах СССР.
А це окрема туса на Чистих ставках. 1996 рік.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Знімок 1996 року. Наскільки я знаю, трьох з цього знімка немає в живих. Дівчина, що дивиться в кадр, пропала без вісті. Інших згубив алкоголь і наркотики.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Старі автобуси. Зима 1996. Владикіно.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Теж середина 90-х. Тут людина в зубах тримає шприц вже не для журналістів. Він до речі начебто живий. Кетамін у той час був вельми поширеною штукою в столиці. Цікаво, що моєму провінційному Орлі в ту пору більше стирчали на героїні.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Чергові юнаки в середині 90-х. Для хлопців з 92 року вони були б, швидше за все піонерами. Так називали знову прийшли. Цікаво, що не було ніякого братства серед неформалів. Здавалося б, на перший погляд ну раз люди слухають певну музику, однаково одягаються, то повинна працювати система свій-чужий. Але немає. Нічого цього не було і в помині. Як сказав один з моїх співрозмовників: «Про велику московську панк тусовку треба знати лише одне – її ніколи не було».
Що б опинитися на Арбаті, треба було володіти певними якостями. І сміливість там стояла далеко не на останньому місці. З піонерів ж олдові тусовщики могли і грошей струсити і косуху зняти. По суті, панки тієї, першої хвилі мало чим відрізнялися від гопників. І це теж цікавий момент. Зрощення з криміналом і урками мало місце бути.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
І, тим не менш молодь завзято, протягом цілого десятиліття продовжувала захоплюватися однією і тією ж музикою. Цікаво, що «Sex Pistols» розпалися в 1978 році, а в Росії через 20 років їх касети затирались до дірок.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Знімок з Царицино. 1997 рік.
Летопись первых панков на руинах СССР.
До речі персонаж з фотографії вище живий досі. Вперто дотримується заповідей молодості. Не зустрічали цей знаменитий знімок?
Летопись первых панков на руинах СССР.
Цікаве ось спогад у мене спливло. Чомусь у деяких далеких від музики людей існувала віра, що панки якимось чином беруть. Хтось всерйоз думав, що треба було переночувати в сміттєвому баку. Хтось розповідав про гру баскетбол. Суть в тому, що новачок ставав в центрі півкола, а старі плювали йому в рот. Чув я і про інші види розваг у панків. Зразок гри в веснянки. Купи екскрементів кидався камінь, а бризки повинні були потрапити на обличчя поруч сидять. Перемагав той, у кого веснянок було найбільше.
Подібні ритуали природно ніхто не проводив. Це марення може бути хтось і вигадував з перших панків, але це все дуже схоже на тюремні розведення для новачків. Підписуючись на таке, людина автоматично ніколи б не набув авторитету і швидше за все, став би ізгоєм серед своїх.
Ви всерйоз вірите, що хтось з людей з фотографій став би брати участь у таких розвагах? Я особисто ні. Як приклад наведу Костянтина Ступіна. Безумовно панк першої хвилі. В цілому провів за ґратами 10 років. З ним я не спілкувався, але перетинався з людиною, який сидів зі Ступою. За його спогадами Ступа був правильним і авторитетним зеком. Його поважали. Знайшов би він авторитет ночуючи у смітнику? Не смішіть мене.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Інше питання, що багато панки пили і вживали наркотики. Природно це було частиною субкультури.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Летопись первых панков на руинах СССР.
До середини нульових виникло слово позер. Ось на фото 1997 року позер? Навряд чи.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Так само в ужиток увійшло слово – говнарь. Але ніхто чітко не може пояснити донині, що це таке. Здебільшого туди відносять шанувальників творчості групи «Король і Шут». Так, до кінця 90-х сформувалася наша власна панк сцена. Чимала заслуга в цьому таких збірників як «Панк революція». Але варто записувати шанувальників такої музики в говнари? Безумовно ні. Та й дивлячись на образ життя Горщика як-то не я ризикну сказати, що він був говнарь. Так само не став би я називати і Сіда з «Тарганів». Людина до речі встиг теж відмотати термін.
Природно я не веду до того, що відвідування в’язниці автоматично піднімає людину в моїх очах. Я веду мову про те, що панки 90-х були внутрішньо готові до такого розвитку подій. Наскільки взагалі можна було бути готовим до подібних речей. І це не було винятковою ситуацією.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Як я розумію, більшої частини публіки було наплювати на виконавців зі збірки «Панк революція». Ніхто з груп звідти не створював релігію як, наприклад Єгор Лєтов. По всій країні були десятки груп переважна більшість з яких природно канули в лету. Це був такий виплеск енергії доречний в конкретний час і в конкретному місці. Але заслуга всіх цих «Тарганів» і «Пургенов» в тому, що вони дали новий приплив молоді. Можливо, ось тоді до кінця 90-х і стався якийсь розділ між панками. Молодь стала занадто травоїдною, а олдові ж тусовщики здавалися їй занадто радикальними.
Летопись первых панков на руинах СССР.
У нульових ж і зовсім розвелося купа якихось вегетаріанців ведуть здоровий спосіб життя. Знову ж частина панків раптом стала антифашистами, символіка анархії не стала протестом, а як раз навпаки частиною внутрішньої системи. Так само як і свастика. Взагалі політики стало занадто багато і це сумно.
Летопись первых панков на руинах СССР.
Якщо порівнювати панків першої хвилі і тих, хто прийшов їм на зміну під кінець 90-х то чітко видно, що для першопрохідців панк рок був чимось на кшталт повного отрицалова будь-яких догм. Молодь же, умовно кажучи, з третьої хвилі вибудувала свою систему цінностей. Те, що відбувається зараз аналізувати і зовсім складно.
Я читав дивні коментарі в адресу людей набивавших собі татуювання на обличчі. Як правило, образливі. На мій погляд, це парадокс. Старенькі жили абсолютно в інший час і мали зовсім іншу систему цінностей. І замість елементарної поваги до них деякі індивідууми вважають, що як раз ті панки ганьба. Старенькі ж відповідають взаємністю. Вважаючи молодняк позерами і просто модниками. Частково мають рацію і перші і другі. Так само як почасти і ті, і інші неправі.
Я ж не можу займати чиюсь сторону. Для мене люди з фотографій представляють у першу чергу історичний інтерес. Хотіли вони того чи ні, але в підсумку всі вони стали історією. І не просто історією з сусіднього двору, а важкою і дуже переконливою. Мені б дуже не хотілося, що б їх забули, і панки 90-х канули в лету. На мій погляд, вони важлива частина нашої культури. Яскраві, зухвалі і йдуть до кінця.
Наостанок згадаємо ще один анекдот. Панк пише в редакцію газети лист. Я живу на смітнику, харчуюся звідти ж, одягаюся там же. Не миюся, не стрижуся і навіть ось дупу витер цим листом. Так що я головний панк. Через місяць йому приходить коротка відповідь – справжні панки
[цензура] не витирають.
Як не дивно, але цей анекдот правдоподібний. Тут, як і в будь-якій іншій історії про панків правда одночасно і є, і одночасно немає. Я особисто знав пару хлопців з ірокезами, від яких постійно смерділо, як з помийниці. Один з них принципово не чистив зуби. Останній раз, коли я його бачив він ледве ходив. Алкоголь його зовсім доконав. Нещодавно він помер. Але я знав і інших хлопців. Панки вони ж, як і ми всі різні. Ну а про так звану трушность не мені судити.
Дана добірка фотографій нічому не вчить і ні до чого не закликає. Швидше це спроба подивитися на культурне явище. Я вже робив якось підбірку фотографій наших строкатих громадян, але там здебільшого знімки 00-х. Тут же я обмежився більш давніми часами. Хоча як давніми? Все в цьому світі відносно.
На сьогодні ж все і дякую вам за увагу.