Фахівці вам допоможуть

23

Всім здрастуйте! Скільки не читаю «Задолба!» ніяк не можу зрозуміти одну категорію страждальців, а саме страждальців з душевною травмою.

Так, лайно, як кажуть, трапляється, і деяким людям не щастить отримати від цього сильні психологічні каліцтва. Але з цим треба якось далі жити. І ось тут-то і починаються мої непонятки.

Якщо людина отримує фізичну травму, він що робить? Йде до фахівця вправляти, зашивати, лікувати, проходить курс реабілітації і надалі може жити практично звичайним життям. Не будемо розглядати критичні пошкодження зразок втрати кінцівок і т. п., люди з критичними ушкодженнями психіки і так перебувають на обліку в спеціальних установах. Так що залишимо це питання.

Мене більше хвилює інше: чому людину зі зламаною рукою в нормальному суспільстві відправляють в травмпункт, а не намагається рахуватися з його травмою, не чіпати його руку, не підходити до нього з того боку, щоб не зачепити випадково, а от людина з психічною травмою вважає, що вимагати від оточуючих особливого ставлення до проблеми, яку він не вирішує від слова «ніяк», — це норма?

Психотерапія не від лукавого і виникла не на порожньому місці, не було б попиту — не було б пропозиції, не було б ефекту — і попиту б не було. Всілякі ворожки-цілителі насправді теж психологи і якоюсь мірою навіть можуть допомогти і вселити людині, що він видужав, не важливо — вищими силами, духами предків або класичним психологічним підходом. Тут Екшн сно головне — результат.

Я не сперечаюся, зустрічаються шахраї, але вони є і в інших галузях. Якщо вас розвели при купівлі квартири, ви ж не станете вважати, що квартири насправді не продаються, це все шахрайство, адже так? Так якого ж чорта існує таке ставлення до людей, що допомагають вам справлятися з проблемами, що заважають жити?

Ось один автор скаржиться, що не може спілкуватися з людьми, т. к. це забирає дуже багато енергії, і заздрить товаришам, у яких є якийсь міфічний необмежений її запас (мабуть, Святий Грааль у валізі, не інакше). Йому невтямки, що різні люди або витрачають енергію при спілкуванні, які її отримують, але навіть витрачати енергію можна по-різному. Ви ж не кран з двома положеннями «відкрито/закрито», можна піти і навчитися витрачати свою енергію помірно, а не задалбываться.

Або дівчина з дуже важкою для неї травмою не намагається її опрацювати, зате готова впадати в істерику при кожному згадуванні короткої форми її імені, навіть якщо говорять не про неї. Змінила б тоді ім’я взагалі або, представляючись, коротко висловлювала свою історію, пояснюючи, чому її треба кликати так, а не інакше. Але чи не простіше було б сходити за допомогою до фахівця?

І таких душевних інвалідів ціла армія!

Зрозумійте вже, страждальці, ножове поранення, відкритий перелом, синяк — видно, тому на них не буде тиснути ні одна нормальна людина, що не бажає заподіяти вам біль. А ось душевну травму розгледіти дуже непросто, а випадково потрапити за хворому — легко. Так що або лікуєтеся, або терпіть і не задалбывайте оточуючих.