Дивні танці

33

Тут вже не раз писали про приводах задолбаться, стоячи в черзі. І про тих, хто стоїть занадто близько, і про тих, хто намагається прошмигнути вперед, і про багатьох інших. Я б хотіла додати ще про одну категорію людей, які відчутно напружують, а саме — про «танцюристів».

Ось стоїш собі в черзі. Досить близько до попереду стоїть людині, щоб ніхто перед вами не вклинився, і досить далеко, щоб не порушувати межі свого і чужого особистого простору. Скажімо, між вами і чужою спиною близько одного кроку. Черга рухається повільно, і щоб себе розважити, починаєш на щось відволікатися: дивишся на вашому телефоні, поглядаєш по сторонах. Знов повертаєш голову прямо і що ж це? Ніс ледь не впирається в спину сусіда по черзі! Але як же так, запитуєш себе, адже я ж спеціально залишила між нами достатню відстань, щоб дати собі й іншим якийсь простір?

І тут загадка дозволяється, тому що стоїть попереду повторює рух, який нами раніше не було помічено: робить крок вперед, потім крок назад, знову вперед… Все виявляється дуже просто: у нього затерпли ноги, він за характером рухливий, йому важко винести довгий час без рухів і він вирішив таким чином розім’ятися. А подумати про те, що позаду нього стоять інші люди? Ні, навіщо? Він же їх не бачить, так що їх як би і ні. Пару раз таким чином наступали мені на ногу, штовхали в обличчя рюкзаком (мабуть, знак уваги від двометрових хлопців півтораметрової дівчині), трохи не вибивали з рук телефон.

Ще раз повторюю: я жодним чином не прижимаюсь до людини попереду, бо більше за все я не люблю порушення кордонів мого простору, так що крики «сама винна» будуть безпідставними. Я просто хочу попросити подібних танцюристів: якщо ви втомилися стояти і хочеться зробити хоч пару кроків, робіть їх в сторони, де нікого немає. Йде? Або спочатку оберніться і подивіться, чи немає когось позаду вас, а потім вже займайтеся розминкою.